Бібліотека як потужний інформаційний центр сучасності

Бібліотека як потужний інформаційний центр сучасності

Сучасна бібліотека – це  не лише сховище для книг, а й своєрідний електронний архів, місце, де можна отримати доступ до інформації як на традиційних носіях, так і в електронному вигляді. Це соціальний інститут, діяльність якого спрямована на забезпечення рівного доступу до інформації, за умов розвитку процесів гуманізації освіти, її інформатизації, відкритості й формування освітніх інформаційних потреб, який здатен якісно забезпечити і технологічний, і соціальний, і освітній доступ до інформації.

Нерідко необхідну інформацію дослідник отримує саме в бібліотеці, оскільки вона є «інтелектуальним посередником» між людиною та інформацією. Значення і роль інформації полягає в тому, що, по-перше, без неї неможливе  проведення жодного наукового дослідження; по-друге, всяка інформація має здатність швидко старіти, тому необхідне її постійне оновлення.

За радянських часів бібліотеки в більшості надавали лише доступ  до інформації, що зберігалась у фондах бібліотеки, інколи через міжбібліотечний обмін. З часом до друкарської продукції стали додаватися електронні ресурси у вигляді баз даних, що розміщувались в мережі бібліотеки.

Сьогодні майже кожна бібліотека оснащена мережею Інтернет, що дозволяє спростити процес пошуку необхідної інформації. Для читачів, що прийшли до бібліотеки до цього додається та стає усе більш значимою функція надання доступу до зовнішніх ресурсів, що існують в електронному вигляді,

Хоча бібліотека за своєю природою є одним з носіїв консервативних цінностей, вона не має права відмовитися від Інтернет. Але в той же час вона і не може приймати без розбору всі його ресурси й всі його «правила гри». Бібліотека повинна обережно змінювати традиції класифікації пошуку, зберігання і споживання інформації. Тому вона не має права довіритися Інтернету в тому вигляді, який він є. Швидше їй слід скористатися тими його можливостями, які не стільки скасовують звичні форми знаходженння та опрацювання інформації, скільки вдосконалюють та спрощують їх.

Електронні бібліотеки можна назвати бібліотеками XXІ століття, що являють собою певну мережу, яка через новітні електронні технології з'єднує їх із зовнішнім світом.. Електронні бібліотеки відрізняються від традиційних тим, що використовують електронний формат видань та забезпечують доступ до віддаленого ресурсу за допомогою телекомунікаційних технологій. Це сховища електронних документів, оснащені необхідними механізмами для доступу і роботи з ними. Сучасному працівнику бібліотеки недостатньо знати, де й на якій полиці знаходиться та або інша книжка чи журнал в її  сховищі, необхідно ще знати, на якій віртуальній полиці розміщується ця книжка в світовому розподіленому просторі.

В зв’язку з активним входженням у наше життя новітніх інформаційних технологій, виникли «віртуальні бібліотеки» – розподілена у просторі телекомунікації мережа загального користування, орієнтована на обмін даними між бібліотеками. Документи у віртуальній бібліотеці зберігаються в машиночитній формі. Користувач, який звертається до пошукових машин глобальної мережі, може отримати їх, не обов'язково будучи читачем бібліотеки. Середовище віртуальної бібліотеки може мати  у своєму складі ряд територіально віддалених одна від одної бібліотек, що виконують функції інтегрованого спілкування та отримання інформації про наявні бібліотечні ресурси.

Зараз усе більш популярним стає створення в наукових і освітніх установах власних архівів наукової інформації – електронних репозиторіїв, що включають підготовлені  їх співробітниками наукові статті, книги, навчально-методичні посібники тощо. Дуже важливо, щоб створення і підтримку таких архівів в цих установах взяла на себе саме бібліотека. При цьому необхідно:   а) підвищити статус самої бібліотеки в установі; б) забезпечити фінансування її діяльності; в) уніфікувати доступ до інформації.

Бібліотека повинна відігравати ключову роль в забезпеченні користувачів установи науковою інформацією, незалежно від того, з яких джерел ця інформація надходить. Читач, який звертається до бібліотеки, повинен мати можливість отримати як зовнішню, так і внутрішню інформацію (з локального репозиторію), як в електронному вигляді, так і в друкарському. Саме тому бібліотека повинна займатися підтримкою електронного репозиторію, саме в ній мають бути сконцентровані всі засоби та інструментарій для пошуку інформації з різних джерел.

Напрями розширення та наповнення наукових електронних бібліотек зведено в таблицю 1.

Таблиця 1

Напрями розширення та наповнення наукових

електронних бібліотек

№	Напрям	Розшифрування напряму
1	Підтримка і розвиток повнотекстового архіву наукової періодики	Сьогодні це стає  пріоритетним напрямком наукового удосконалення роботи електронних бібліотек
2	Залучення електронних версій українських та зарубіжних журналів	Нині спостерігається зустрічна зацікавленість з боку видавництв в створенні електронних версій своїх журналів та їх розміщення в електронних бібліотеках
3	Розширення складу інформаційних ресурсів	Відбувається через розміщення в електронних бібліо-теках не лише наукових журналів, але й електронних книг, дисертацій, праць конференцій, семінарів, науко-вих звітів та інших видів наукових публікацій
4	Роботи з ресурсами відкритого типу	В першу чергу, робота з електронними репозиторіями установ

Бібліотека сьогодні є не тільки носієм інформації, а й своєрідним містком з минулого, оскільки зберігає безліч пам’яток нашої культури. Має місце також регулярний імпорт і експорт книг, що вимірюється десятками мільйонів примірників.

Отже, бібліотека, як інформаційний центр, є незамінним соціальним інститутом в соціокультурній інфраструктурі. Використання та пошук нових технологій позитивно впливатиме не тільки на хід еволюції бібліотечного фаху, а й бібліотечної справи в цілому. Тому професійне зростання її працівників повинно стати одним з найголовніших питань сьогодення.