середа, 12 грудня 2018 р.
вівторок, 11 грудня 2018 р.
Бібліотека як потужний інформаційний центр сучасності
Бібліотека як
потужний інформаційний центр сучасності
Сучасна бібліотека – це
не лише сховище для книг, а й своєрідний електронний архів, місце, де
можна отримати доступ до інформації як на традиційних носіях, так і в електронному вигляді. Це соціальний інститут,
діяльність якого спрямована на забезпечення рівного доступу до інформації, за
умов розвитку процесів гуманізації освіти, її інформатизації, відкритості й
формування освітніх інформаційних потреб, який здатен якісно забезпечити і
технологічний, і соціальний, і освітній доступ до інформації.
Нерідко необхідну інформацію дослідник отримує саме в
бібліотеці, оскільки вона є «інтелектуальним посередником» між людиною та
інформацією. Значення і роль інформації полягає в тому, що, по-перше, без неї
неможливе проведення жодного наукового
дослідження; по-друге, всяка інформація має здатність швидко старіти, тому
необхідне її постійне оновлення.
За радянських часів бібліотеки в більшості надавали лише
доступ до інформації, що зберігалась у
фондах бібліотеки, інколи через міжбібліотечний обмін. З часом до друкарської
продукції стали додаватися електронні ресурси у вигляді баз даних, що розміщувались
в мережі бібліотеки.
Сьогодні майже кожна бібліотека оснащена мережею
Інтернет, що дозволяє спростити процес пошуку необхідної інформації. Для
читачів, що прийшли до бібліотеки до цього додається та стає усе більш значимою
функція надання доступу до зовнішніх ресурсів, що існують в електронному
вигляді,
Хоча бібліотека за своєю природою є одним з носіїв консервативних цінностей, вона не
має права відмовитися від Інтернет. Але в той же час вона і не може приймати
без розбору всі його ресурси й всі його «правила гри». Бібліотека повинна обережно
змінювати традиції класифікації пошуку, зберігання і споживання інформації.
Тому вона не має права довіритися Інтернету в тому вигляді, який він є. Швидше
їй слід скористатися тими його можливостями, які не стільки скасовують звичні
форми знаходженння та опрацювання інформації, скільки вдосконалюють та
спрощують їх.
Електронні бібліотеки можна назвати бібліотеками XXІ
століття, що являють собою певну мережу, яка через новітні електронні
технології з'єднує їх із зовнішнім світом.. Електронні бібліотеки відрізняються
від традиційних тим, що використовують електронний формат видань та
забезпечують доступ до віддаленого ресурсу за допомогою телекомунікаційних
технологій. Це сховища електронних документів, оснащені необхідними механізмами
для доступу і роботи з ними. Сучасному працівнику бібліотеки недостатньо знати,
де й на якій полиці знаходиться та або інша книжка чи журнал в її сховищі, необхідно ще знати, на якій
віртуальній полиці розміщується ця книжка в світовому розподіленому просторі.
В зв’язку з активним входженням у наше життя новітніх
інформаційних технологій, виникли «віртуальні бібліотеки» – розподілена у
просторі телекомунікації мережа загального користування, орієнтована на обмін
даними між бібліотеками. Документи у віртуальній бібліотеці зберігаються в
машиночитній формі. Користувач, який звертається до пошукових машин глобальної
мережі, може отримати їх, не обов'язково будучи читачем бібліотеки. Середовище
віртуальної бібліотеки може мати у
своєму складі ряд територіально віддалених одна від одної бібліотек, що
виконують функції інтегрованого спілкування та отримання інформації про наявні
бібліотечні ресурси.
Зараз усе більш популярним стає створення в наукових і
освітніх установах власних архівів наукової інформації –
електронних репозиторіїв, що включають підготовлені їх співробітниками наукові
статті, книги, навчально-методичні посібники тощо. Дуже важливо, щоб створення і підтримку таких архівів в цих
установах взяла на себе саме бібліотека. При цьому необхідно: а) підвищити статус самої бібліотеки в
установі; б) забезпечити фінансування її діяльності; в) уніфікувати доступ до
інформації.
Бібліотека повинна відігравати ключову роль в
забезпеченні користувачів установи науковою інформацією, незалежно від того, з
яких джерел ця інформація надходить. Читач, який звертається до бібліотеки,
повинен мати можливість отримати як зовнішню, так і внутрішню інформацію (з
локального репозиторію), як в електронному вигляді,
так і в друкарському. Саме тому бібліотека повинна займатися підтримкою
електронного репозиторію, саме в ній мають бути
сконцентровані всі засоби та інструментарій для пошуку інформації з різних
джерел.
Напрями розширення та наповнення наукових електронних
бібліотек зведено в таблицю 1.
Таблиця 1
Напрями розширення та наповнення
наукових
електронних бібліотек
№
|
Напрям
|
Розшифрування напряму
|
1
|
Підтримка і розвиток повнотекстового архіву наукової періодики
|
Сьогодні це стає пріоритетним
напрямком наукового удосконалення роботи електронних бібліотек
|
2
|
Залучення електронних версій українських
та зарубіжних журналів
|
Нині спостерігається зустрічна зацікавленість з боку видавництв в
створенні електронних версій своїх журналів та їх розміщення в електронних
бібліотеках
|
3
|
Розширення складу інформаційних ресурсів
|
Відбувається через розміщення в електронних бібліо-теках не лише наукових
журналів, але й електронних книг, дисертацій, праць конференцій, семінарів,
науко-вих звітів та інших видів наукових публікацій
|
4
|
Роботи з ресурсами відкритого типу
|
В першу чергу, робота з електронними репозиторіями
установ
|
Бібліотека сьогодні є не тільки носієм інформації, а й
своєрідним містком з минулого, оскільки зберігає безліч пам’яток нашої
культури. Має місце також регулярний імпорт і експорт книг, що вимірюється
десятками мільйонів примірників.
Отже, бібліотека, як інформаційний центр, є незамінним
соціальним інститутом в соціокультурній інфраструктурі. Використання та пошук
нових технологій позитивно впливатиме не тільки на хід еволюції бібліотечного
фаху, а й бібліотечної справи в цілому. Тому професійне зростання її
працівників повинно стати одним з найголовніших питань сьогодення.
Безпечний інтернет
БЕЗПЕЧНИЙ ІНТЕРНЕТ
Для дітей
З кожним новим поколінням підвищується рівень
проникнення Інтернету в сім'ї. Сьогодні все більше дітей користується
Інтернетом для спілкування, пошуку інформації, ігор, скачування мультимедійного
контенту. З розширенням можливостей в он-лайні
зростають і ризики. Що може статися в реальному житті через безтурботну
віртуальну поведінку? Чи знають про це діти? А батьки? Чи усвідомлюють
необхідність навчання не просто використання Інтернету, але й можливостям
уникнути небезпечних ситуацій? Чи відноситься така освіта до сфери компетенції
школи?
У відповідь на ситуацію, коли українська громадськість
не до кінця усвідомлює можливі ризики в Інтернеті, в 2008 році компанія
«Майкрософт Україна» ініціювала створення Коаліції за безпеку дітей в
Інтернеті. За цей час проведено безліч науково-освітньої діяльності. У 2011
році в рамках програми Microsoft «Партнерство в освіті» кафедрою превентивної
роботи та соціальної політики ЮНЕСКО в Україні проведено Всеукраїнське
широкомасштабне дослідження «Рівень обізнаності українців з питання безпеки
дітей в Інтернеті». Вибірка дослідження склала 16850 респондентів, у тому числі
7600 дітей у віці від 10 до 17 років, 4000 батьків та 5150 вчителів.
Дослідження проводилося в 11 областях України. Подібне дослідження було
проведено в Україні вперше, його результати представлені нижче.
Яким ризикам піддають себе діти в Інтернеті?
З ризиків в Інтернеті діти відразу
називають найбільш відомі: віруси-39%, дорослий контент (мається на увазі сайти
з порнографічним змістом) - 21%, Інтернет-залежність - 19% і шахрайство (тобто
крадіжка особистої інформації і паролів, банківської інформації, шахрайство за
допомогою Інтернет-магазинів і онлайн сервісів з платними СМС).
Дослідження показало, що чим старшою
стає дитина, тим більш безтурботно він/вона починає вести себе в Інтернеті.
Так, на реальну зустріч з людиною, яку вони знають лише віртуально, вже ходили
майже 12% опитаних дітей 10-11 років і вже понад 60% підлітків 15-17 років.
Дані про своїх батьків у мережі (місце роботи і займана посада) залишили 0,4%
дітей у віці 10-11 років і 6,5% - 15-17 років.
Найбільш популярні за відвідуваністю
серед дітей ресурси в Інтернеті – сайти соціальних мереж – таять в собі
найбільшу загрозу з точки зору доступності особистої інформації для сторонніх.
У соціальних мережах свій особистий номер мобільного телефону вже залишили 46%
дітей 10-17 років, вказали домашню адресу - 36%, розмістили особисті фотографії
- 51%. При цьому примітно, що від загальної кількості бажаючих отримати більше
інформації про ризики в Інтернеті (72,5% респондентів-дітей) більшість - 89% -
хоче дізнатися більше саме про захист у соціальних мережах. Як висновок можна
констатувати недостатній рівень інформованості серед дітей по темі безпеки в
Інтернеті при високому рівні ризиків, яким піддають себе діти в мережі. До того
ж абсолютно недостатнім є рівень залученості батьків у процес виховання
культури безпечного користування Інтернетом серед дітей.
Поради батькам:
1. Будьте другом своїй дитині. Проявляйте зацікавленість її
захопленнями і обговорюйте проблеми, що виникають. Якщо Ви зможете стати
тією людиною, якому Ваша дитина довіряє, їй не доведеться шукати підтримки у
віртуальних друзів.
2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.
2. Установіть комп’ютер в місці, доступному всім членам родини. Це значно полегшить контроль за його використанням.
3. Складіть правила безпечної поведінки в Інтернеті, в яких будуть перераховані вимоги, що стосуються користування Інтернетом, а також алгоритм дій дитини при зіткненні з небезпечним незнайомцем або сексуальним домаганням.
4. Напишіть ці правила на папері і прикріпіть біля комп’ютера!
5. Попросіть Вашу дитину нікому не повідомляти особисте: ім’я, вік, номер телефону, домашню адресу, номер школи. Поясніть, що не слід висилати свої фотографії людям, з якими вона познайомилась в Інтернеті.
6. Попросіть Вашу дитину відразу ж розповідати Вам про неприємні ситуації під час спілкування в Інтернеті, підкресливши, що Ви не будете сердитися, про що б вона не розповідала.
7. Переглядайте інформацію, що міститься в комп’ютері Вашої дитини. Це допоможе Вам контролювати її спілкування в мережі. Але пам’ятайте, що дитина може користуватися Інтернетом не тільки вдома, але і в школі, Інтернет-клубі, у друзів.
8. Нагадуйте дитині про те, що всі правила безпеки в Інтернеті залишаються в силі й тоді, коли вона користується комп’ютером і не вдома, наприклад в Інтернет–кафе чи у друзів.
Обговоріть з дитиною ці прості сімейні правила он-лайн безпеки
Анонімність —
кращий спосіб захисту в Мережі. Під час спілкування через Інтернет завжди
потрібно використовувати ніки (прізвиська) і не можна вказувати реальне ім’я,
вік та адресу.
Сімейна онлайн безпека — відповідальність кожного. Особистою інформацією можуть
скористатися зловмисники. Тому не можна викладати в Інтернеті інформацію про
сім’ю, її фінансові справи, адреси проживання та навчання, номери телефонів,
кредитної картки або банківські дані. Також небажано розміщувати особисті та
сімейні фотографії на публічних форумах, сайтах. Ніколи нікому, крім своїх
батьків, не можна видавати паролі Інтернету (навіть кращим друзям).
Віртуальний
співрозмовник може видавати себе за іншого. Тому не можна призначати
зустрічі з віртуальними знайомими без дозволу батьків.
Вести
себе в он-лайні — як у реальному житті. Точно так само, як у житті, в Мережі потрібно вести себе
ввічливо, не робити того, що може образити інших людей або суперечить закону.
Звертатись
за порадою — можна і потрібно. Якщо в Інтернеті (у повідомленні електронної
пошти, на сайті, форумі, чаті) що-небудь не зрозуміло, турбує або загрожує,
завжди потрібно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в
Інтернеті не завжди безпечні, тому перш, ніж завантажувати, встановлювати чи
зберігати що-небудь з Інтернету, потрібно отримати дозвіл батьків.
Віртуальний
світ іноді коштує реальних грошей. Завжди потрібно з’ясовувати, скільки
коштують SMS на окремі Інтернет сервіси, адже вартість SMS в онлайн грі часто
вказується без податків — тобто може бути значно більшою. Якщо така інформація
не зрозуміла, потрібно звертатися за порадою до батьків, які допоможуть
розібратися, скільки насправді коштуватиме SMS та чи варто його відправляти.
Будьте другом і порадником, щоб дитина не соромилась і не приховувала від Вас
свої труднощі в освоєнні Інтернету. Спілкуйтеся з чадом, обговорюйте його
досягнення, пропонуйте допомогу, а також використовуйте спеціальні програми
батьківського контролю. Наприклад, підключіть систему «Мій Київстар» для номера
мобільного телефону дитини і Ви завжди бачитимете всі відправлені SMS,
здійснені дзвінки, знатимете стан рахунку, а також керуватимете налаштуваннями.
Як встановити відповідне програмне забезпечення на ПК — читайте нижче.
Створіть територію безпечного Інтернету
1.
Слідкуйте за тим, щоб на спільному комп’ютері не було
інформації, яка небажана для Вашої дитини. Регулярно переглядайте електронну
скриньку, не залишайте на робочому столі або в папках відкритого доступу документи
та файли, які призначені тільки для дорослих. Використовуйте паролі для входу
на комп’ютер під різними користувачами.
2.
Поясніть дитині, що робити з підозрілим матеріалом в
Мережі, що клікнувши на посилання в електронних повідомленнях від невідомих відправників,
або відкривши вкладення небажаних листів, можна заразити комп’ютер небезпечним
вірусом. Якщо лист вимагає термінової відправки особистих даних, грошей і тому
подібне, потрібно повідомити про це батьків.
3.
Технічні засоби обмеження доступу дитини до небажаного
контенту мають використовуватися як дієвий допоміжний інструмент захисту. Існує
спеціальне програмне забезпечення для батьківського контролю — на базі
операційних систем, антивірусів, а також у вигляді окремих програм —
використовуйте їх.
Існує список білих сайтів, на яких ваша дитина не
зустрінеться зі СПАМОМ, рекламою, небажаною інформацією. Ось деякі з них:
http://sonyashnik.com/ Розваги
для дітей: книжки, аудіо, відео, ігри.
http://www.posnayko.com Журнал
«Пізнайко»: вірші, казки, творчість.
http://maluk.in.ua/ Розвиваючі
ігри, творчість.
www.mirbibigona.ru/
Дитяча соцмережа: спілкування, музика, фотоальбоми, ігри, новини.
http://www.smeshariki.ru/
Розважальна соцмережа: ігри, музика, мультфільми.
http://membrana.ru Інформаційно-освітній
інтернет-журнал про нові технології.
http://www.whitewolf.co.ua/
Цікаві матеріали з історії та географії, статті про рослин і тварин. Казки
народів світу. Уроки комп’ютерної грамотності. Дитячий форум. Фотогалерея.
http://www.teremoc.ru Дитячий
сайт з розвиваючими іграми, загадками, ребусами, мультфільмами.
http://www.murzilka.org/
Сайт журналу «Мурзилка» з віршами, розкрасками, конкурсами та іншою корисною
інформацією.
http://kazkovy.com.ua Дитяча
газета для дбайливих батьків "Казковий вечір"
“Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не
всі українські батьки усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в
житті їхніх дітей. Їм варто прийти до розуміння, що вони несуть таку ж
відповідальність за поведінку своїх дітей в інтернеті, як і на вулиці або в
метро. Інакше вони можуть зіткнутися із цілком реальними результатами
віртуального спілкування”.
Ірина Колесник, дитячий і сімейний психолог, консультант
Психологічного центру особистісного та професійного розвитку ALTERA.
Підписатися на:
Дописи (Atom)